У
першій половині XIX століття кількість
вітальних листівок уже обчислюється десятками мільйонів, вони заповнюють усі
європейські країни. Спочатку на листівках найчастіше зображувалася
дитина Христос у яслах або інші релігійні сюжети. Пізніше з'являється
Санта-Клаус і конструкції з букетів, гілок і ялинкових прикрас.
У Росію та Україну листівки перший час привозили з за кордону, в основному з Німеччини.
Це були не просто листівки, а твори мистецтва, що представляли таких художників як Маковский, Бенуа, Білібін, Бакст, Рерих і ін. Не дивно, що ці листівки коштували дуже дорого. Громада св. Євгенії, що випускала їх, зайняла провідне місце серед видавничих будинків. Але вона не була єдиним виробником листівок, у тодішній Росії та Україні налічувалося безліч великих і дрібних видавництв, завдяки чому асортименти листівок важався одним з найрізноманітніших у Європі.
Що стосується сюжетів, то отут панував російський стиль із засніженими хатинками, церквами, лихими трійками й ошатними селянськими дітьми. Кінець усій цій пишноті поклала Перша світова війна.
Після 1917 року випуск вітальних листівок був визнаний буржуйським забобоном і повністю зупинений. Але звичай посилати святкові поздоровлення продовжував існувати. Для цього використовувалися будь-які намальовані зображення, або вирізані картинки.
Із приводу появи перших радянських новорічних карток існують деякі розбіжності. Можливо, вони повернулися разом з дозволом святкування Нового Року. Або видавалися обмеженим тиражем до Нового, 1945 року.
Можливо, що першими після перерви в нашу країну потрапили знову листівки із заходу - у грудні 1944 зі звільнених від фашизму країн Європи наші воїни стали надсилати своїй родичці небачені досі барвисті іноземні новорічні листівки. Це могло змусити парткерівництво налагодити виробництво власної, «патріотично настроєної» продукції. Як б то не було, але масовий випуск новорічних листівок почався тільки наприкінці 50-х. На перших радянських новорічних листівках зображувалися щасливі родини й керівництво країни, пізніше до них приєдналися персонажі з мультфільмів. А вже через якийсь час промисловість випускала найширший асортименти листівок, що приємно радували очі на вітринах магазинів, заповнених традиційно мінімалістично оформленою друкованою продукцією. І хоча якість печатки і яскравість фарб радянських листівок поступалися імпортним, але доступність і близькість тем це підкупляло.
З вітальними листівками відбулося те ж, що й з радянською мультиплікацією якщо в інших сферах життя СРСР панували стандарти й догми, то тут, навпаки, спостерігалося «творче безладдя».
Цікаво, що не обходилося й без уплітання в новорічну тематику змісту газетних передовиць. На листівках радянський Дід Мороз бере активну участь у суспільному і політичному житті радянського народу: він будує будинки, літає в космос, добуває вугілля, розвозить пошту, та ін. Руки в нього постійно зайняті справою - можливо, тому Дід Мороз значно рідше несе мішок з подарунками.
У Росію та Україну листівки перший час привозили з за кордону, в основному з Німеччини.
Це були не просто листівки, а твори мистецтва, що представляли таких художників як Маковский, Бенуа, Білібін, Бакст, Рерих і ін. Не дивно, що ці листівки коштували дуже дорого. Громада св. Євгенії, що випускала їх, зайняла провідне місце серед видавничих будинків. Але вона не була єдиним виробником листівок, у тодішній Росії та Україні налічувалося безліч великих і дрібних видавництв, завдяки чому асортименти листівок важався одним з найрізноманітніших у Європі.
Що стосується сюжетів, то отут панував російський стиль із засніженими хатинками, церквами, лихими трійками й ошатними селянськими дітьми. Кінець усій цій пишноті поклала Перша світова війна.
Після 1917 року випуск вітальних листівок був визнаний буржуйським забобоном і повністю зупинений. Але звичай посилати святкові поздоровлення продовжував існувати. Для цього використовувалися будь-які намальовані зображення, або вирізані картинки.
Із приводу появи перших радянських новорічних карток існують деякі розбіжності. Можливо, вони повернулися разом з дозволом святкування Нового Року. Або видавалися обмеженим тиражем до Нового, 1945 року.
Можливо, що першими після перерви в нашу країну потрапили знову листівки із заходу - у грудні 1944 зі звільнених від фашизму країн Європи наші воїни стали надсилати своїй родичці небачені досі барвисті іноземні новорічні листівки. Це могло змусити парткерівництво налагодити виробництво власної, «патріотично настроєної» продукції. Як б то не було, але масовий випуск новорічних листівок почався тільки наприкінці 50-х. На перших радянських новорічних листівках зображувалися щасливі родини й керівництво країни, пізніше до них приєдналися персонажі з мультфільмів. А вже через якийсь час промисловість випускала найширший асортименти листівок, що приємно радували очі на вітринах магазинів, заповнених традиційно мінімалістично оформленою друкованою продукцією. І хоча якість печатки і яскравість фарб радянських листівок поступалися імпортним, але доступність і близькість тем це підкупляло.
З вітальними листівками відбулося те ж, що й з радянською мультиплікацією якщо в інших сферах життя СРСР панували стандарти й догми, то тут, навпаки, спостерігалося «творче безладдя».
Цікаво, що не обходилося й без уплітання в новорічну тематику змісту газетних передовиць. На листівках радянський Дід Мороз бере активну участь у суспільному і політичному житті радянського народу: він будує будинки, літає в космос, добуває вугілля, розвозить пошту, та ін. Руки в нього постійно зайняті справою - можливо, тому Дід Мороз значно рідше несе мішок з подарунками.
Немає коментарів:
Дописати коментар